Щоб по справжньому бачити, треба осліпнути на мить, віддавшись розумінню, що зір це не головне, бачити можна і без нього.
1. Любов
-А, як ви розумієте слово - Любов?
Запитав, нині вільний журналіст, а у минулому адепт "церкви христа" - маленького угруповування. Вам раніше мабуть як і зараз, часто доводилося стикатися з такими сектами, типу церков слова божого. Раніше cхожих угруповувань було значно меньше, вони яскраво сяяли красивими закликами. Самі міцні нині, ті що були початківцями, що дотрималися до наших днів, далі продовжують свою діяльність, в одну з таких потрапив бідолаха. Журналіст, зав"язав з адепством та вирішив нести у маси інформацію дещо ширшого діапазону об"єктивності за своїм характером. Співрозмовником, цього разу, виявився випадковий чоловік, вони разом чекали автобуса на зупинці, до котрої той завжди приходив з запізненням, як цього дощового вечора, коли сонце ледь сховалося за обрій.
- Знаєте, я чув колись одну фразу, вона мені запам"яталася мабуть через свою красу, а може просто сподобалася дівчина котра промовила ті слова? Не важливо.
Лагерь.
Це відбулося одного літнього дня,в дитячому таборі неподалік від Кременчуга. Зелені краєвиди скрізь... така краса ! Дівчата у вишиванках та вінках зустрічали автобус наповнений сміхом, піснями під гітару.
У таборі проводився з"їзд активної молоді, за дивним збігом обставин я мав нещастя втратити там три свої дні.
- Це була нудота з політичним нахилом?
- Точно в ціль Док ! Геть зполітизований захід. Коли ми потрапили за ворота, нас протримали мов в"язнів всі три дні, я одразу втартив контакт з своєю тактовністю і відправив все до біса, гучно бряхнувши поклажею закурив, ніби відпустило... одразу ж збіглася охорона, хлопці хотіли запевнити, що всі ці напищені пернаті ніколи не чули подібних слів і така поведінка погано вплине на ріст їхніх крилець. Була між янголят одна дівчина, вона потім промовила фразу, що мені так сподобалася. Ця фраза, це щось типу закону гуманізму, правило трьох "Л" - "Л Л Л" я б сказав "Я Л Л Л" - таку абревіатуру можна використовувати, як брендовий лейбл на блясі джинсового ременю.
По проходженню санітарного огляду, розписів у журналі отримання білизни, та розселення, почалося активне знайомство. Виглядало приблизно це так. Усі всілися на "П" подібну курілку, на вході якої влаштували імпровізовану сцену. Кожен повинен був гонорово вийти покачуючи бедром, манірно обернутися, не забувши розпустити крила промовити. " Ось він Я, прошу любити мене і не дай вам Бог злетіти вище мого ! " Але раптом, на подив та відразу пернатим, вийшла тихенько звичайна дівчина. Вона викинула мікрофон та легким порухом кед зіштовхнула з сцени трибуну, потім тихо мовивши " Я Люблю Любить Людей" плюнула під ноги та розчинилися в зелені саду...
- Цікава історія. Але все ж, як саме ви охарактеризуєте слово, точніше явище, що зветься - Любов?
- Любов? Вона, приходить раптово, сильно в"їдається в нашу свідомість, тоді лише коли хтось або щось нам про неї нагадує. А насправді в житті так мало часу на неї... тож Любов, це - рідкість, коштовність і розкіш.
2. Прозріння.
Любов не дає нам змоги про себе забути, навіть коли здається що її не існує.
То був останній опитуваний. Вже зібралося так багато версій трактування любові, що досить навіть гадати, чи хоч хтось розуміє її суть. Хтось казав наприклад :
Любов- то велика сила;
Гарячий потік, котрий розливається в грудях;
Секс;
Хіміко-біологічний процес в мозку;
... і ще тисячі варіантів ахінеї.
Наш дослідник зрозумів з усього одне, що любов це настільки абстрактне явище, що її зовсім не існує. Є лише життя, реальне життя та бажання відчути себе щасливим. Як дивно не здавалося, та він відчув себе невимовно щасливим саме зараз, на самоті, у пітьмі дощового вечора, один на зупинці, незнайомець зник розчинившися в мороці... автобус так і не з"явився, але дослідник не чекав нічого. Він відчув єднання внутрішнього світу з навколишнім, він став щасливим по справжньому. Ось цей дивак стоїть самотній на зупинці з розумінням того що самотність, це його Ассоль, його ключик, його щастя. Думки плавно тішили теплими потоками, дійшли до того, що вічний пошук чистого чогось, світлого, часто обертався тим, що чисте і світле приходило само, так часто, в самі неочікувані моменти.
Випадковості.
Наступивши якось на ногу одному парубкові в джинсівці, пошуковець, любий наш герой, вибачився, перепросив, а знаєте, що почув у відповідь? " Іди нахер !" - справжню, чисту, відкриту правду, а правда це що? Це саме світле що буває, чиста і світла правда. Звісно тоді правда викликала удар в обличчя, не правильний вибір, мав би бути вдячним, ну та то таке. Нога хлопчини ще посилала сигнали в мозок про біль, слова виривалися самі по собі, так дуже важко збрехати. Після удару в обличчя полилася кров, пролунало ще кілька матюків. Все скінчилося швидко, непомітно, забулося на довго, було ж бо у позаминулому житті, але тепер загадалося та принесло нову хвилю відкриттів.
Світ геть позбавлено будь яких загадок.
Розуміючи всі вище наголошені речі, нашому сталкеру зони чуття, розлилося тілом холодним свинцем повне звільнення від кайдан, його притисло на мить до бруківки, наступної ж той ледь не злетів у повітря. Весь світ здався кілька разів прочитаною книгою.У світу насправді так мало загадок. Відкинувши всякі заморочки типу почуття, бачиш, як все складається автоматично в маленький пазл на твоїй долоні, це лише міраж звісно... Життя, це вічний пошук тих деталей. Пошук їжі, пошук даху, пошук партнера для розмноження, вічний пошук, вічне бажання відчути щастя, вічне життя у пошуку, ось і весь сенс, ось ключова деталь.
Тож оте "Іди нахер!" - було куди важливішим ніж всі слова про любов, всі слова про доброту, про допомогу - фарс, звичайний, галімий - фарс. Вчення церкви про любов через вивчення слів з біблії, намагаючись рухатися чиїмись наказами, веде до проживання чужого життя, що саме собою веде в тупик.
3. Розвінчання.
Ноги неслися нічною вулицею, руки точили ножа, рот в парі з легенями насвистував веселі мелодіїї. Була пізня ніч. За годину до того Іса - а саме так звучить в скороченні ім"я героя, опустив до поштової скриньки конверта адреованого старшому обласному прокуророві, в листі йшлося про шахрайство, детально описувалоя як проповідник ошукав його та ще сотні осіб. Ноги несли до "дому молитви" у тому ж маєтку проживав проповідник з старенькою мамою. Ось вже калітка, поріг, дзвінок, двері тихо прочинилися. Мовчання, потім запрошення пройти всередину.
- Я радий тебе бачити.
- А я хочу тебе вбити.
Блиснув ніж. Отець зблід, лезо боляче ковзнуло по горлу, натисло так що важко було говорити.
- У тебе вселився диявол !
Прохрипів проповідник.
- Годі про погане, давай дивитися на речі обєктивно. Є ти, є я, і я хочу щоб ти здох !
- Не гріши синку...
- Не вбивай було б правильніше.
- Ти памятаєш заповіді...
- Так, там було ще щось про брехні та інцест.
- Ти робиш помилку, Бог...
- Бог? Ти вирішив прикритися брехнею?
- Чому брехнею?
- Бо з твоїх вуст не злітає правди !
- Біблія це правда.
- Можливо, а от давай розсудимо. Не вбий - одна з заповідей. Свята інквізиція займалася самими лише вбивствами. Не вбий - це брехня, брехня це гріх. Про Адама з Євою взагалі мовчу, якщо вірити цій ахінеї все людство зачате в інцесті.
- Ти повернувся до дому і тепер хочеш вбити мене...
- Немає у мене більше дому !!!
З словами Ісаак натис на лезо з такою силою, що потекла кров. Проповідник затрясся і намочив штани, з очей покотилися сльози...
- Не треба - пищав він - я все розповім !!! Я відібрав у тебе все майно, всі гроші. Так, я обманював тебе, я все поверну !!! Ще й накину зверху !!!
- А мені не треба нічого !!! Тим більше чужого, грошей котрі не зароблені тобою ні мною. Щож, ти сповідався, совість чиста, може вже до раю пора?
- Не вбивай... будласка, я хочу жити...
- Є варіант. Якщо твоя мати народить тобі брата від тебе, я залишу тебе гнити тут.
- Ти диявол !
- Ти знову за старе?
- Так чинити неможна ! Бо народиться дитина сатани ! Це буде початком панування пекла на землі !
- Справді? А я думаю, що дитина сатани це ти !
- Ти помиляєшся...
- Ти прикриваючись біблією забрав у людей гроші, ти забрав їхні життя, я проводив власне розслідування, сто сім чоловік або померли в стічних канавах або полізли до петлі... один вижив, але йому довелося вбивати і зараз він відбуває термін. Тож це ти дитя дияола і сієш на землі насіння пекла.
- Я... я... як же так !!!
Священник запустив зіниці під лоб і підійнявши руки до гори затріс ними.
- Якщо це так, то я повинен померти, але не хочу щоб ще одна людина взяла на себе гріх... дозволь я покінчу з собою сам. Я застрілюся з рушниці.
На іншому боці кімнати висіла двох дульна рушниця.
- Добре, але дивися без дурниць.
Проповідник почвалав до рушниці, потім різко вхопивши її розвернувся та пальнув дуплетом в Ісу. Заряд пробив груди чоловіка наскрізь, тіло відкинуло на вхідні двері, він зачіпився за вхідну ручку, на ній повис у позі розпятого хреста. Знаково правда?
Старенька ненька спала на другому поверсі і немогла чути голосів, але її розбудив постріл, та довго не роздумуючи викликала міліцію. Наряд підїхав саме вчасно, вбивця вже вантажив тіло до багажника свого авта.
Суддя врахував клопотання прокурора про додання до справи листа, надісланого Ісааком перед смерттю, також врахував показання деяких ошуканих адептів. Багато з вірууючих фанатиків зібралося біля суду, цілодобово молилися за справедливе помилування їхнього пастира. Один навіть хотів себе підпалити... Однак у суду був неоспірний доказ, це запис диктофону котрий знайшли слідчі на тілі вбитого.
Пан отець отримав пятнадцять років суворого режиму за вбивство та дванадцять за шахрайство. Все ж йому пощастило, він не сидітиме весь строк. Можливо за збігом а може й ні, та його співкамерником виявився його ж адепт, той самий котрий отримав строк за вбивство. А знаєте що шепотів на вухо священнику адепт?
- Я весь час про тебе думав, найбільше мріяв про...